Арбітраж у Великій Британії продовжує залишатися ключовою формою вирішення комерційних спорів на ринку юридичних послуг країни. Англійське право ґрунтується на принципах прозорості, забезпечує правову визначеність і справедливість, а також є гнучким.
Сторони вважають за краще розглядати спори в Англії, оскільки англійські арбітри та судді незалежні, мають досвід вирішення міжнародних спорів. Усі процедурні аспекти арбітражу в Англії регламентовані Законом про арбітражі (Arbitration Act 1996). Common law застосовується при тлумаченні окремих положень і розпоряджень.
Міжнародний арбітраж в Англії дає безліч переваг, включаючи конфіденційність, контроль за процедурою та нейтральність, особливо коли альтернативою арбітражу є судовий розгляд. У матеріалі розберемо, що таке арбітраж в Англії, заглибимося в нюанси арбітражу, поговоримо про те, в чому полягає допомога юриста.
Вирішення спорів шляхом арбітражу в Англії: переваги арбітражу проти судових розглядів
Арбітраж – це позасудове вирішення спорів між двома сторонами, вирішення якого приймається неупередженою третьою стороною (арбітром). Ключовою відмінністю від судового розгляду є добровільний характер арбітражу, тобто обидві сторони мають погодитись передати спор до арбітражу.
Загалом, комерційний арбітраж в Англії має такі переваги:
- Нейтральність. Арбітри зазвичай є незалежними сторонами, що сприяє об'єктивнішому розгляду справи, ніж у судових системах конкретних країн.
- Гнучкість і конфіденційність. Процес арбітражу може бути гнучкішим і адаптованим до конкретних потреб сторін. Також арбітраж може забезпечити вищий рівень конфіденційності порівняно з судовим розглядом.
- Швидше вирішення. Процедури арбітражу тривають менше часу, ніж судові провадження, що може бути важливим аспектом у бізнес-середовищі.
- Міжнародна застосовність. Рішення арбітражу часто простіше застосовувати в різних юрисдикціях завдяки Нью-Йоркській конвенції 1958 року.
Чому Англія є глобальною столицею міжнародного арбітражу?
Англія відома своєю довгою історією розвитку правової системи, яка значною мірою впливає на міжнародні відносини та вирішення спорів. Англія – другий за величиною ринок юридичних послуг у світі.
Проведення міжнародного арбітражу в Англії, зокрема, в Лондоні є привабливим для приватних осіб і підприємств, оскільки англійське право традиційно визнається за ясність і послідовність, що сприяє прозорості у вирішенні спорів. Нещодавні дослідження показують, що Лондон залишається світовим лідером: 76% респондентів вказали Лондон як найкраще місце для арбітражу.
Англійське право використовується по всьому світу клієнтами, які шукають нейтральне право для регулювання міжнародних комерційних контрактів. Воно вважається галузевим стандартом у багатьох секторах, включаючи морське судноплавство, страхування та фінансові послуги.
Лондон незмінно посідає перше місце в рейтингу міжнародного арбітражного дослідження Queen Mary University's. У Лондоні зосереджено багато відомих арбітражних центрів, наприклад, LCIA та ICSID. Ці інститути пропонують сторонам гнучкі та незалежні механізми вирішення міжнародних комерційних спорів. Важливим аспектом, який має особливу цінність для бізнесу, є принцип свободи укладання договорів. Багато сторін вибирають врегулювання спорів шляхом арбітражу в Англії через переваги конфіденційності.
Ще однією ключовою преференцією при виборі арбітражу в Лондоні є досвід багатьох юристів та арбітражних органів у різноманітних галузях – таких, як морські спори, інженерна справа, фінанси, судноплавство та інтелектуальна власність.
Хоча міжнародний арбітраж у Великій Британії проводиться відповідно до Arbitration Act 1996, але арбітражним органам дозволено мати власні зведення правил. Наприклад, Лондонська асоціація морських арбітрів має низку арбітражних механізмів, демонструючи, що сторони мають як спеціалізованих арбітрів, так і механізми, доступні для конкретних потреб.
Комерційний арбітраж у Лондоні: основні арбітражні органи
Лондон визнаний найкращим місцем арбітражу, тут розташована низка провідних інститутів:
- Лондонський міжнародний арбітражний центр (LCIA) – одна з провідних світових організацій, які надають послуги арбітражу та медіації для вирішення міжнародних комерційних спорів. Надійність правил LCIA сприяють просуванню Лондона як місця для вирішення міжнародних арбітражних спорів.
- Дипломований інститут арбітрів (CIArb) – проводить сертифікацію для арбітрів та інших професіоналів у вирішенні спорів. Ця організація має власні правила і процедури, які регулюють арбітражні процеси.
- Лондонська асоціація морських арбітрів (LMAA) – незалежна професійна організація, яка спеціалізується на вирішенні морських спорів шляхом арбітражу. Заснована в Лондоні, вона надає форум для розгляду морських спорів різними арбітражними трибуналами.
- Лондонська палата арбітражу та медіації (LCAM) – розглядає арбітражні розгляди з міжнародних і внутрішніх спорів у різних галузях права, включаючи комерційне право, інвестиційне право тощо відповідно до своїх правил (переглянутих у 2022 р.) або правил, які узгоджені сторонами. Цей орган також має зведення правил прискореного арбітражного розгляду (переглянуто 2022 р.).
Міжнародні арбітражі часто проводяться в Лондоні за правилами численних арбітражних установ, розташованих за межами Великої Британії, включаючи ICSID, ICC, SCC, AAA/ICDR та інші органи.
Вирішення арбітражних спорів у Великій Британії: застосовне право
Арбітражні угоди зазвичай включаються до комерційних договорів, у яких сторони домовляються про вирішення можливих майбутніх спорів шляхом арбітражу, замість того, щоб звертатися до суду. Однак вони можуть бути оформлені у вигляді окремих документів і включені в договір через посилання.
Суди готові широко тлумачити арбітражні угоди, охоплюючи як недоговірні, так і договірні спорки. У таких угодах сторони можуть попередньо визначити застосовне право під час вирішення спору в Англії. Це може бути зазначено в тексті угоди. Однак, якщо сторони не зробили вибір або не досягли згоди щодо застосовного права, арбітражний трибунал може використовувати колізійні норми, щоб визначити, яке право застосовувати до конкретного випадку. Такі норми можуть враховувати різні чинники, зокрема, місце укладання договору, місце виконання зобов'язань та інші.
У результаті врегулювання арбітражних спорів у Англії призначення арбітрів відбувається виходячи з положень Закону про арбітражі. Варто відзначити, що можливо відведення арбітра, а також його заміна. Число арбітрів, вибір трибуналу встановлюється згідно з арбітражною угодою, укладеною між сторонами. Якщо угода відсутня, то спор вирішуватиметься одноосібним арбітром.
Англійські суди дотримуються проарбітражної позиції, підтримуючи домовленість сторін використання арбітражу для вирішення спорів. Це підкреслює принцип автономії сторін у сфері арбітражу, який є широко визнаним і важливим аспектом у міжнародному арбітражному праві, та підтримує принцип конфіденційності й ефективності вирішення комерційних спорів.
Багатосторонні угоди про арбітраж визнаються англійськими судами, а положення Arbitration Act 1996 прямо визначають ситуації, в яких в арбітражній угоді може бути більше двох сторін.
Процедура арбітражного розгляду у Великій Британії
У Великій Британії арбітражний розгляд може починатися шляхом письмового повідомлення іншої сторони або, якщо це можливо, компетентного органу. Це може бути зазначено в угоді про арбітраж між сторонами. Якщо сторони не домовилися про іншу процедуру, зазвичай такий спосіб початку арбітражного розгляду описується відповідно до застосовних законів або правил – таких, як Arbitration Act 1996.
Коли третейський суддя або арбітри повинні бути призначені третьою стороною, то розгляд починається, коли одна зі сторін письмово повідомляє про це третю сторону. На практиці повідомлення про проведення арбітражного розгляду в Англії надсилається після того, як одна зі сторін надає іншій стороні письмову претензію. У претензії викладається суть спору та вимоги сторони, яка пред'являє претензію. Якщо інший учасник не погодиться з претензією, він може надіслати повідомлення про початок арбітражу у Великій Британії.
У питанні юрисдикції сторони можуть оскаржити юрисдикцію на будь-якому етапі судочинства. Якщо відповідач не бере участь у арбітражному процесі без достатніх на те що підстав, трибунал може продовжити розгляд без цієї сторони і без будь-яких письмових доказів чи подань від неї. Потім трибунал може винести рішення з урахуванням наданих йому доказів.
Трибунал не має повноважень примушувати третю сторону бути присутнім на слуханні. Суд уповноважений забезпечувати присутність свідків, якщо арбітражний розгляд проводиться в Англії і ці сторони перебувають у цей час у країні. Арбітражне рішення є обов'язковим для сторін арбітражу. Залежно від домовленості сторін арбітражне рішення може мати обов'язкову силу іншим сторонам, наприклад для гарантів.
До арбітражних розглядів застосовуються ті ж терміни позовної давності, що й до інших судових розглядів. Так, для договірних і деліктних претензій період становить 6 (шість) років з моменту виникнення підстави для позову.
Щодо конфіденційності при врегулюванні міжнародних арбітражних спорів у Англії, то сторони можуть передбачити конфіденційність у різний спосіб.
- Умова в арбітражній угоді. Сторони можуть чітко передбачити умови конфіденційності в тексті арбітражної угоди. Це може бути зроблено шляхом включення спеціальної статті або додаткового протоколу, в якому сторони визначають, що інформація, пов'язана з арбітражним процесом, має залишатися конфіденційною.
- Відповідно до англійського загального права. Навіть якщо конкретні умови конфіденційності були прямо обумовлені в арбітражній угоді, англійське загальне право може надати певні механізми та захист конфіденційності. Наприклад, відповідно до загальних правил конфіденційності, адвокати та арбітри зобов'язані дотримуватися конфіденційності інформації, яка стосується арбітражної справи.
Інформація, отримана в процесі арбітражу або підготовлена до нього, може бути розкрита під час подальшого розгляду за певних умов, наприклад, якщо згоду на розкриття інформації було надано.
Вирішення спорів шляхом арбітражу у Великій Британії: як призначаються арбітри?
Закон про арбітраж регламентує, що арбітражний суд зазвичай складається з одноосібного арбітра, якщо особи, які хочуть вирішити спір шляхом арбітражу в Англії, не вимагатимуть іншого, або не буде встановлено, що для розгляду конкретної справи потрібен суд у складі трьох членів. Одноосібного арбітра сторони повинні призначити спільно протягом 28 днів, а у випадку трьох арбітрів кожна сторона повинна призначити одного арбітра протягом 14 днів. Два призначені арбітри призначають третього арбітра головою трибуналу.
Якщо в багатосторонній угоді або арбітражних правилах, обраних сторонами, не прописано процедури призначення арбітра, то, згідно з Arbitration Act 1996, учасники спору можуть звернутися до суду, який призначить арбітра(-ів).
Сторони можуть оскаржити призначення арбітра на таких підставах:
- арбітр НЕ діяв справедливо і неупереджено щодо сторін;
- арбітр НЕ має необхідної кваліфікації;
- відмова чи нездатність арбітра належним чином провести розгляд.
Арбітр може бути заслуханим судом і продовжувати розгляд, доки суд розглядає заяву про його усунення, подану учасниками (або однією зі сторін) спору. Якщо потім суд вирішить здійснити свої повноваження щодо усунення, він може видати наказ про визначення гонорару, який має бути виплачений арбітру, або вимагати від арбітра відшкодування вже отриманих гонорарів чи витрат.
Згідно з Arbitration Act 1996, суду не надається повноважень усувати арбітра, якщо сторони ведуть арбітражний розгляд у Сполученому Королівстві відповідно до інституційних правил. Суд повинен спочатку переконатись, що інституційні ресурси були попередньо вичерпані. Крім цього, в процесі вирішення ділового спору в Англії арбітр може бути замінений, якщо суд усуває арбітра на підставі достовірних фактів, поданих сторонами.
Ще одне питання, яке потрібно розглянути, чи надається арбітрам імунітет. Якщо місце арбітражу знаходиться в Англії, розділ 29(1) Закону про арбітраж регламентує, що арбітри зазвичай користуються імунітетом від цивільної відповідальності, якщо що-небудь було втрачено при виконанні його функцій у ролі арбітра, крім випадків, коли було доведено його бездіяльність/недобросовісні дії. Своєю чергою, стаття 29(3) Arbitration Act 1996 регламентує, що арбітр не користуватиметься імунітетом щодо будь-якої відповідальності, яка виникає внаслідок його виходу зі складу трибуналу.
Чи може третя сторона бути пов'язана арбітражним застереженням?
Відповідно до англійського законодавства третя сторона не може бути пов'язана арбітражним застереженням без її згоди. Вона може бути пов'язана арбітражною угодою або мати вигоду від неї відповідно до поступки або передачі договірних прав відповідно до арбітражної угоди.
Якщо застосовується Закон про договори (права третіх осіб) 1999, третій стороні може бути дозволено забезпечити дотримання певних договірних умов відповідно до арбітражної угоди. Якщо третя сторона прагне забезпечити дотримання матеріальних прав у договорі, що передбачає арбітраж спорів в Англії, будь-які такі права вважаються обумовленими арбітражним застереженням, прописаним у договорі.
Чи можуть бути об'єднані арбітражні провадження за одним або декількома контрактами?
Трибунал не може об'єднати розгляд без згоди всіх зацікавлених сторін. Сторони можуть передбачити консолідацію у відповідному контракті(-ах) або погодитись на консолідацію у випадку виникнення спору. Нещодавні поправки до Правил LCIA (2020 р.) уточнюють та розширюють повноваження трибуналу щодо рішень щодо консолідації за певних обставин. Однак, консолідація за межами цих обставин, як і раніше, вимагає згоди всіх сторін.
Врегулювання арбітражних спорів у Великій Британії: які засоби правового захисту доступні?
Тимчасові засоби правового захисту можна отримати як в британських судах, так і в арбітражних судах, розташованих в Лондоні. Англійські суди мають широкі повноваження щодо тимчасових засобів захисту на підтримку арбітражного розгляду.
Аналогічно, у процесі вирішення міжнародних арбітражних спорів в Англії арбітражні суди мають широкі повноваження щодо тимчасового судового рішення (включаючи право вимагати забезпечення покриття витрат), хоча такі повноваження можуть мати обмеження, наприклад, судова заборона на заморожування активів щодо третіх сторін, які є сторонами арбітражного розгляду.
Тоді як англійські суди допускають судові заборони, за допомогою яких захищаються договірні права сторін, включаючи право на передачу та вирішення спорів в арбітражі. Повноваження суду поширюються на третіх сторін арбітражної угоди, але не на арбітражі ICSID (International Centre for Settlement of Investment Disputes), у яких потрібно звертатися по допомогу до трибуналу.
Хоча Arbitration Act 1996 застосовується в основному до арбітражів, які розташовані в Англії, існують деякі положення, які застосовуються, навіть при проведенні арбітражного розгляду в іншому місці. Ці повноваження належать до заяв про зупинення судового провадження, які були подані з порушенням арбітражної угоди або до винесення судової заборони на підтримку арбітражу.
Правила низки арбітражних установ – таких, як LCIA та ICC, тепер також передбачають призначення надзвичайного арбітра для надання тимчасового захисту в ситуаціях, коли арбітражний суд ще не призначений.
Вирішення спору у Великій Британії: арбітражні рішення
Арбітраж — це форма вирішення спорів, коли сторони спору погоджуються передати свою справу неупередженій третій стороні, відомої як арбітр. Арбітр уповноважений прийняти обов'язкове рішення, якого сторони погоджуються дотримуватись. Однак у деяких випадках сторона може побажати оскаржити арбітражне рішення.
Варто відзначити, що рішення має:
- бути складено в письмовій формі та підписано всіма арбітрами (або більшістю);
- містити причини виникнення спору, якщо тільки сторони не домовилися не вказувати причини;
- вказати місце арбітражу та дату його проведення.
Англійські суди дотримуються політики невтручання в арбітражний процес. Існує три підстави, за яких учасники спору можуть подати апеляцію/заперечити рішення, винесене відповідно до Arbitration Act 1996:
- Трибуналу не вистачало юрисдикції згідно зі статтею 67.
- На підставі серйозних порушень процесуальних норм згідно зі статтею 68.
- Відповідно до статті 69 з питання права (тобто помилкове застосування права або неправильне тлумачення юридичних норм), що випливає з арбітражного рішення.
Щоб подати апеляцію відповідно до розділу 69, сторона, яка подає апеляцію, має спочатку отримати дозвіл суду. Заявка на отримання дозволу має бути подана протягом 28 днів з дати винесення рішення або тривалішого періоду (за домовленістю сторін). Суд дасть дозвіл на подання апеляції, якщо він переконається, що питання права впливає на результат рішення. Заявник повинен надати докази на підтримку свого позову, які можуть включати свідчення і документацію арбітражного розгляду.
Якщо суд визнає наявність підстав для оскарження рішення, він може скасувати рішення повністю або частково. Як альтернатива суд може повернути рішення арбітру на повторний розгляд.
Процедура апеляції:
Процедура подання апеляції на арбітражне рішення у Великій Британії залежить від того, чи домовилися сторони про апеляційний процес. Якщо між сторонами є домовленість, то апеляція буде подана відповідно до цього процесу. Якщо сторони не домовилися про апеляційний процес, апеляцію буде подано до Високого суду.
Щоб подати апеляцію, сторона має подати повідомлення про апеляцію до суду протягом 28 днів з моменту ухвалення рішення. У повідомленні про апеляцію мають бути зазначені підстави для апеляції та необхідне відшкодування. Сторона також має вручити копію повідомлення про апеляцію іншій стороні. Сторона, яка відповідає, повинна подати відповідь на повідомлення про апеляцію протягом 28 днів з моменту отримання повідомлення. У відповіді мають бути зазначені підстави для захисту рішення та будь-яка зустрічна апеляція.
Після подання повідомлення про апеляцію та відповіді на неї суд призначить дату розгляду апеляції.
У слуханні зазвичай беруть участь сторони, які роблять усні заяви суду. Суд може заслухати свідчення свідків і вимагати подання документів. Суд також може попросити сторони подати письмові заяви до або після слухання.
Наведемо приклад – нещодавнє рішення Високого суду Англії продемонструвало важливість права сторони, яка програла, оскаржити остаточне рішення. У справі Нігерія проти P&ID [2023] англійський суд скасував арбітражне рішення в розмірі 11 млрд USD проти Нігерії посилаючись на те, що P&ID надала трибуналу свідомо неправдиву інформацію, щоб приховати факт корупції для забезпечення основного контракту з Нігерією. Ці докази було виявлено лише після винесення остаточного рішення і тому було прийнято до уваги судом щодо суті справи.
Сполучене Королівство підписало Нью-Йоркську Конвенцію і зробило так зване «застереження про взаємність». За цим зобов'язанням Сполучене Королівство застосовуватиме Нью-Йоркську конвенцію виключно щодо держав, які також визнають і виконують арбітражні рішення у своїй юрисдикції.
Висновок
З року в рік збільшується кількість тих, хто обирає арбітраж як вирішення ділових спорів. Арбітраж у Великій Британії має хорошу репутацію і давно є популярним способом вирішення спорів. Англія пропонує сприятливу юридичну інфраструктуру, професійних арбітрів і розвинену арбітражну практику.
Лондон є найбільш привабливим центром комерційних судових розглядів і міжнародного арбітражу, перевершуючи інші глобальні центри вирішення спорів. У Лондоні є безліч арбітражних центрів – таких, як International Arbitration Centre. Арбітражні центри Лондона пропонують послуги для вирішення міжнародних комерційних спорів і широко визнані своєю надійністю та ефективністю.
Привабливість англійського арбітражу часто пов'язана з нейтральністю, професіоналізмом арбітрів, конфіденційністю процесу та можливістю використання сучасних правових стандартів. Крім того, рішення, винесені в арбітражі в Англії, зазвичай визнаються в міжнародному масштабі. Ці фактори роблять комерційний арбітраж в Англії прийнятним вибором для сторін, залучених до міжнародних комерційних спорів.
Якщо виник діловий спор, то першочерного значення набуває звернення за кваліфікованою юридичною консультацією. Профільні юристи надають комплексні послуги, щоб допомогти у вирішенні складних комерційних спорів.
