Вирішення ділових спорів

Визначення ділового спору стосується будь-якого виду розбіжностей між двома підприємствами щодо умов угоди, підписаної обома сторонами. Ділові спори є частиною ведення бізнесу, і кожен власник бізнесу може зіштовхнутися зі спором чи конфліктом, пов'язаним із його діяльністю. Незважаючи на те, що подібні конфліктні ситуації можуть здаватися непереборними та фінансово обтяжливими, є способи, які мінімізують труднощі, пов'язані з урегулюванням ділових спорів. Профільні фахівці IQ Decision UK пропонують допомогу у вирішенні ділового спору за кордоном.

Як можна вирішувати бізнес-спір: сфери спорів

Попри те що конфлікти в бізнесі можуть виникнути майже із-за будь-якого типу домовленостей, угод або контрактів, деякі сфери конфліктів трапляються частіше, ніж інші, і власникам важливо знати про ці потенційні чинники виникнення спорів, щоб зробити все можливе для того, щоб уникнути ділового спору. Найпоширенішими є:

Урегулювання ділового спору

Будь-який бізнес, який працює з постачальниками, підрядниками, покупцями або іншими діловими партнерами, ризикує мати спори, що виникають через розбіжності в договорах. Це може статися через те, що одна сторона не отримує продукцію, на яку, на її думку, вона має право, або інша сторона вважає, що їй не сплатили належної ціни за її послуги. Сторони можуть бути незгодними з особливостями договору або з тим, на який термін він був розрахований. В усіх цих ситуаціях можуть виникнути позови про порушення договору. Іноді спори виникають через неповноту, неоднозначність чи неясність договору. Це часто призводить до того, що кожна сторона інтерпретує положення договору найвигіднішим для себе способом.

Вирішення спорів із клієнтами

Ще одна поширена сфера спорів – це спори з клієнтами чи споживачами, які можуть бути незадоволені тим, як їм було надано послугу, або які вважають, що придбаний ними продукт не відповідає їхнім очікуванням. Підприємства надають певні гарантії на продукцію, коли вона пропонується споживачам, а коли ці гарантії порушуються та шкодять, можуть виникнути претензії.

Вирішення трудових спорів

Зрештою, у контексті бізнесу часто виникають трудові позови, особливо пов'язані з наймом і звільненням. Усе поширенішою практикою стає вимога до своїх співробітників підписати угоду про неконкуренцію (non-compete agreement). Такі угоди зобов'язують працівника не займатися подібною діловою практикою протягом певного періоду часу в конкретному географічному місці. Іноді компанії просять співробітників підписати угоди про неконкуренцію, положення яких надмірно широкі й, отже, не можуть бути виконані. У таких випадках може виникнути трудовий конфлікт і подальша необхідність урегулювання трудових спорів.

Урегулювання розбіжностей між юридичними особами

Часто спори виникають між підприємствами, коли дії одного підприємства сприймаються як нечесні чи іншій стороні здається, що її дурять. У таких випадках зазвичай виникають ділові конфліктні ситуації.

Вирішення договірних спорів між партнерами

Часто ці спори виникають, коли партнери не погоджуються з тим, що не відповідає інтересам бізнесу. Іноді партнери чи власники бізнесу розходяться в думках щодо їхньої фінансової винагороди або не згодні з тим, хто має обіймати керівні посади. Спори також можуть виникнути, коли власник або партнер порушує свої фідуціарні обов'язки щодо бізнесу або інших власників.

Урегулювання комерційних спорів

Комерційні спори – це будь-які спори, що виникають у діловому середовищі, наприклад, спори щодо контракту, у межах партнерства,  позови, питання акціонерів та інші. Ці спори зазвичай ведуться професійними юристами, які прагнуть досягти найкращого результату для сторони, яка їх найняла. Спори можуть виникати між підприємствами чи між підприємством і державною установою.

Спори ділових партнерів є найпоширенішими видами спорів з-поміж ділових спорів. Природа спору ділових партнерів зумовлена ​​розбіжностями щодо прав чи обов'язків та/або щодо будь-якого аспекту винагороди.

Є кілька важливих кроків, які підприємства можуть зробити, щоб обмежити кількість ділових спорів, які можуть виникнути. По-перше, власники бізнесу повинні розробити політику та процедури, що регулюють повсякденну взаємодію та угоди, щоб знизити ймовірність виникнення конфліктів і подальше мирне вирішення спорів. Наприклад, розроблені під Вашу діяльність запити і форми контрактів та договорів купівлі-продажу можуть допомогти забезпечити дотримання належних вимог і включення до контрактів усіх необхідних пунктів для забезпечення їх юридичної сили. Використання стандартних контрактів не завжди може задовольнити Ваші потреби.

Ретельно розроблена та впорядкована політика найму та звільнення співробітників допоможе уникнути чи спростувати претензії щодо несправедливості чи дискримінації в цих процесах. Отримання від клієнтів і замовників необхідних відмов від відповідальності або забезпечення того, щоб на Вашій продукції були чітко вказані всі необхідні попередження й інформація, може допомогти обмежити Вашу відповідальність і гарантувати, що клієнти повністю поінформовані про продукцію, яку вони купують.

У всіх подібних ситуаціях дуже важливо викласти все письмово. Незадокументовані ділові домовленості часто призводять до спорів, коли обидві сторони не згодні з тим, про що саме вони спочатку домовилися.

Якщо, попри всі зусилля, власники бізнесу очікують виникнення спору та можливого судового розгляду, є кілька шляхів для тих, хто хоче уникнути судових витрат.

Як врегулювати міжнародний діловий спір: способи вирішення ділових спорів

Хоч жодне підприємство не може бути застраховане від ділових претензій, певні заходи знижують імовірність їх виникнення. Вважається, що звернення до суду – це єдиний варіант вирішення ділового спору за кордоном. Сторонам, що конфліктують, варто розглянути варіант застосування альтернативних методів (ADR) вирішення конфліктів у ділових відносинах. Альтернативне врегулювання спорів – це низка процедур і методів вирішення спорів без втручання суду, зазвичай з допомогою третьої нейтральної сторони.

Вирішення ділових спорів за кордоном у позасудовому порядку

Є кілька різних методів вирішення ділових спорів у позасудовому порядку, але найчастіше використовують медіацію та арбітраж. Урегулювання ділових спорів шляхом медіації – це процес, у якому нейтральна особа допомагає сторонам прийти до власного рішення. Ця процедура підходить для збереження ділових відносин, оскільки сторони самі керують процесом, йдуть на компроміс і приймають взаємоузгоджене рішення. Процес не є юридично зобов'язувальним, якщо сторони офіційно не оформляють досягнуту угоду. На відміну від арбітра, який приймає рішення, роль посередника полягає виключно в тому, щоб допомогти двом сторонам порозумітися та врегулювати питання в позасудовому порядку. Деякі переваги вирішення ділового спору за допомогою медіації:

• Медіація є приватною та конфіденційною, на відміну від судових процесів, що переважно публічні.
• Посередник є об'єктивним і допомагає сторонам знайти взаємоприйнятні рішення. Іноді сторони розходяться та проводять нараду (розмовляють окремо) під керівництвом медіатора.
• Процес медіації іноді використовується замість судового розгляду, але частіше він застосовується для вирішення спорів до того, як вони досягнуть тієї стадії, коли потрібний судовий розгляд або арбітраж.
• Можливість продовження ділових чи особистих відносин надалі набагато вища, оскільки спір був вирішений з урахуванням інтересів обох сторін.
• Урегулювання комерційного спору через посередництво може бути менш витратним, ніж звернення до суду, оскільки воно проходить швидше та менш формально.
• Якщо сторони не можуть домовитися під час медіації, вони можуть звернутися до арбітражу або суду.

Арбітраж певною мірою схожий на судовий процес: сторони, які конфліктують, аргументують свої претензії призначеній нейтральній стороні (арбітру). Його роль полягає в тому, щоб врахувати всі деталі, а потім запропонувати шляхи вирішення конфлікту. Урегулювання ділового спору шляхом арбітражу передбачає, що одноосібний арбітр чи арбітраж із трьох осіб зважує докази і виносить рішення. Незважаючи на те, що ця форма ADR, ймовірно, найближча до судового розгляду, є безліч важливих відмінностей. Це спрощена версія судового розгляду з обмеженим обсягом розкриття інформації та спрощеними правилами доведення. Як і у випадку з медіацією, вирішення ділового спору за допомогою арбітражу може бути заплановане та швидко вирішене, цей процес менш конфліктний, ніж судовий.

Багато компаній віддають перевагу арбітражу, оскільки можна призначити особу (експерта в галузі спору), яка прийматиме рішення. Арбітраж також дозволяє сторонам:

• вирішувати, хто виступатиме як арбітр (якщо вони хочуть);
• виявляти гнучкість при погодженні процесу;
• використовувати процес, який вважається менш витратним і швидшим, ніж судовий;
• ухвалювати юридично обов'язкове рішення з можливістю його примусового виконання у багатьох країнах.

Варто враховувати, що медіація та арбітраж є конфіденційними, тому не потрібно турбуватися про широкий розголос справи.

Висновок

Під час ведення підприємницької діяльності трапляються спори, зокрема, з клієнтами, постачальниками або навіть співробітниками. Важливо розуміти, що є способи мінімізувати труднощі, пов'язані з вирішенням міжнародних спорів за кордоном. Найчастіше договірні спори виникають між діловими партнерами чи між підприємством і певними підрядниками, постачальниками або клієнтами. Вони зазвичай виникають, коли одна зі сторін вважає, що або сума сплачених грошей, або поставлений товар чи послуга, або терміни, у які було поставлено товар чи послугу, не були виконані відповідно до початкової угоди. Також ділові спори виникають, коли певний товар не відповідає умовам гарантії чи якимось чином шкодить споживачеві. Іншим поширеним прикладом ділового спору є розбіжності між роботодавцями та нинішніми, колишніми чи потенційними працівниками.

Для уникнення ділового спору можна застосувати кілька заходів. Добре розроблений набір процедур і політик, про які заздалегідь знають як співробітники компанії, так і її клієнти чи ділові партнери, обмежить можливість виникнення ділових спорів. Продумана політика щодо найму та звільнення також має бути розроблена, щоб запобігти якомога більшій кількості спорів.